ќћ≤“≈“ ќќЌ: проти дискрим≥нац≥њ русин≥в.

ќћ≤“≈“ ќќЌ: проти дискрим≥нац≥њ русин≥в.

як стало в≥домо, на жаль не в≥д орган≥в влади (що також про щось говорить), ом≥тет ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й по л≥кв≥дац≥њ расовоњ дискрим≥нац≥њ в середин≥ серпн¤ минулого року заслухав допов≥дь ”крањни ¤к держави-учасниц≥ з проблем реал≥зац≥њ прав ≥ свобод нац≥ональних меншин, висловив своњ зауваженн¤ ≥ прийн¤в в≥дпов≥дн≥ рекомендац≥њ ”крањн≥. ƒл¤ читача, ¤кий за браком часу мало займаЇтьс¤ питанн¤ми дотриманн¤ в ”крањн≥ прав ≥ свобод людини подаЇмо тлумаченн¤ терм≥ну расова дискрим≥нац≥¤. «а енциклопед≥Їю це означаЇ навмисне обмеженн¤ або позбавленн¤ прав певних категор≥й громад¤н за расовою або нац≥ональною належн≥стю, пол≥тичними ≥ рел≥г≥йними переконанн¤ми, статтю тощо. ” останн≥х номерах ДѕравозахистФ вже давав коментар до прийн¤того документу, а також видержки з нього, ¤к≥ стосуютьс¤ п≥дкарпатських русин≥в. ом≥тет рекомендував ”крањн≥ визнати п≥дкарпатських русин≥в нац≥ональною меншиною. Ќижче подаЇмо доповненн¤ до цих матер≥ал≥в. «окрема про непр¤ме порушенн¤ конституц≥йних прав ≥ свобод та м≥жнародних принцип≥в нац≥ональноњ пол≥тики.
«емл¤ Ц товар
јктуальною щодо «акарпатт¤ Ї стурбован≥сть ом≥тету ќќЌ по боротьб≥ з расовою дискрим≥нац≥Їю тим, що проект «акону ”крањни з ц≥Їњ проблеми стосуЇтьс¤ лише пр¤моњ дискрим≥нац≥њ в той час, ¤к онвенц≥¤ ќќЌ включаЇ в себе будь-¤к≥ необірунтован≥ непр¤м≥ д≥њ, ¤кими ущемл¤ютьс¤ права ≥ свободи громад¤н. ” наших умовах дискрим≥нац≥йн≥ непр¤м≥ д≥њ найб≥льш очевидно про¤вл¤ютьс¤ в реал≥зац≥њ права власност≥ на землю, ¤ка завжди була ≥ Ї критер≥Їм демократичност≥ або реакц≥йност≥ того чи ≥ншого режиму влади. ¬ ”крањн≥, ¤к було за¤влено на зас≥данн≥ парламенту п≥д час обговоренн¤ даного питанн¤, земл¤ н≥коли не була власн≥стю людини, а лише передавалас¤ з рук в руки. Ќевипадково ≥ тепер тут шукають Дгосподар≥вФ земл≥. ” «акарпатт≥ його шукати не треба. ¬≥н, господар земл≥, Ї ≥сторичним. ћайже вс¤ земл¤ прот¤гом стол≥тт¤ в≥д скасуванн¤ кр≥пацтва в 1848 р. ≥ до насильницькоњ колектив≥зац≥њ в 1948-1950 рр. була викуплена сел¤нами в≥д великих землевласник≥в, лихвар≥в ≥ держави. —аме з метою викупу земл≥ сел¤ни йшли на зароб≥тки до крањн ™вропи ≥ за океан. ÷¤ категор≥¤ трудовоњ м≥грац≥њ у —Ўј й анаду та ≥нш≥ крањни нал≥чувала сотн≥ тис¤ч чолов≥к, насамперед русинськоњ нац≥ональност≥. ”твердженню права власност≥ на землю спри¤ли земельна реформа, зд≥йснювана саме дл¤ «акарпатт¤ у 18 стол≥тт≥ јвстр≥йською монарх≥Їю. ѕрезидент „—– “.ћасарик в пер≥од перебуванн¤ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ у склад≥ „ехословацькоњ держави знав про малоземелл¤ краю ≥ п≥дтримав земельну реформу на ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥, ¤кою обмежувалась власн≥сть латифундист≥в на землю лише до 100 гектар≥в. ≤нша мала бути продана малоземельним сел¤нам. ѓм продавались нав≥ть приземськ≥ л≥си Ќа час входженн¤ краю в —–—– фактично кожна сел¤нська родина була власником земл≥, що давало можлив≥сть њњ життЇздатност≥, поЇднуючи працю на земл≥ ≥з сезонними роботами в л≥совому господарств≥. ƒо реч≥, перед насильницькою колектив≥зац≥Їю, тод≥шнЇ кер≥вництво област≥ очолюване ≤.≤.“ур¤ницею намагалос¤ уникнути насилл¤ зберегти цю традиц≥ю обТЇднанн¤м л≥сового ≥ с≥льського господарства. јле це було несум≥сним з волею ремл¤. «аконодавством ”крањни про≥гноровано цю особлив≥сть земельних в≥дносин у «акарпатт≥. «ам≥сть поверненн¤ (реституц≥њ) власност≥, насильно в≥д≥бран≥ земл≥ в≥д ≥сторичних власник≥в за н≥би й справедливим лозунгом Д«емлю тим, хто на н≥й працюЇФ й паюванн¤м лише дл¤ член≥в колективних господарств було оф≥ц≥йно закр≥плено пограбуванн¤ сел¤н (а це майже 80% населенн¤) зд≥йснене в перш≥ роки рад¤нськоњ влади. ј спадкоЇмц≥ покол≥нь предк≥в, що обживали цю землю на прот¤з≥ в≥к≥в, пестували њњ залишилис¤ н≥ при чому. ѕропозиц≥њ щодо поверненн¤ земл≥ њњ власникам та спадкоЇмц¤м ≥ збереженн¤ вс≥Їњ ≥нфраструктури, що обслуговувала колишн≥ колективн≥ господарства, бюрократ≥Їю були в≥дкинут≥, ¤к ≥ досв≥д ѕрибалтики, центральноЇвропейських крањн. ” „ех≥њ, де до 90-х рок≥в нал≥чувалось 937 колишн≥х с≥льськогосподарських кооператив≥в рад¤нського зразка, п≥сл¤ реституц≥њ земл≥, уже на нов≥й основ≥, створен≥ кооперативи, к≥льк≥сть ¤ких доходить до 3-х тис¤ч. –езультати вражаюч≥: ¤кщо в минулому „—– ≥мпортувала, головним чином з —–—– до 70% зерна, то тепер „ех≥¤ повн≥стю задовольн¤Ї своњ потреби власним виробництвом.
як ≥ в –ад¤нський пер≥од владою ”крањни про≥гноровано рельЇфно-кл≥матичн≥ умови «акарпатт¤. «даЇтьс¤, що сам ¬севишн≥й передбачив, що тут земл¤ маЇ мати конкретного власника, ¤кий знаЇ, ¤к п≥д≥йти до кожного урочища, грун¤, вершка, бережка, пол¤нки, верьха, р≥чковоњ чи потоковоњ г≥рськоњ долини. “иповим дл¤ г≥рськоњ м≥сцевост≥ були так зван≥ Дколгоспн≥ масивиФ, що складалис¤ з 500-600 клаптик≥в с≥льгоспуг≥дь. Ќа цих клаптиках працювали ц≥л≥ с≥мњ, в т.ч. й спадкоЇмц≥, ¤к≥ засвоњли досв≥д землекористуванн¤ в цих складних умовах. ѕовернути њх тим спадкоЇмц¤м, котр≥ мали бажанн¤ працювати за багатов≥чними традиц≥¤ми землевласника, було б розумно ≥ гуманно дл¤ демократичноњ, соц≥альноњ держави, ¤к це зроблено у наших сус≥д≥в, у центральноЇвропейських державах. јле в св≥домост≥ бюрократа перемогла ≥нерц≥¤ б≥льшовицькоњ практики. ѕропозиц≥њ знизу не прийн¤т≥. «окрема, виход¤чи з реальних конкретних умов, ДЌаукова рада з проблем розвитку «акарпатт¤Ф - громадська орган≥зац≥¤ (голова, доктор економ≥чних наук проф.ћ.ё.–ущак) ще в 1996 р. розробила Д онцепц≥ю аграрноњ реформи в «акарпатт≥Ф. ѕередбачалос¤ поверненн¤ земл≥ њњ колишн≥м власникам чи спадкоЇмц¤м ≥ на нов≥й основ≥ зберегти кооперативн≥ господарства в низинних районах на добров≥льних засадах власник≥в. ¬ г≥рськ≥й м≥сцевост≥ (а це 80% територ≥њ област≥) пропонувалос¤ на на¤вн≥й колективн≥й баз≥ створити мал≥ п≥дприЇмства по наданню послуг населенню з оброб≥тку земл≥, транспортуванн¤, переробки ≥ збуту с≥льгосппродукц≥њ. ћала бути збережена ус¤ ≥нфраструктура техн≥чного, транспортного обслуговуванн¤, внесенн¤ м≥неральних добрив, зернового господарства, плем≥нноњ справи, ветеринарноњ служби, ≥нформац≥йно-консультативна робота на р≥вн≥ району й област≥ тощо. “од≥шн≥й кер≥вник област≥ —.”стич позитивно сприйн¤в онцепц≥ю. ¬она розгл¤далас¤ ≥ на обласному сем≥нар≥. јле коли була опубл≥кована в ДЌовинах «акарпатт¤Ф один з кер≥вник≥в управл≥нн¤ за¤вив:Д’то дозволив друкувати?Ф ћожна вважати, що моратор≥й ¬ерховноњ –ади на продаж земл≥ не спри¤Ї вдосконаленню аграрних виробничих в≥дносин в ”крањн≥, посилюЇ знев≥ру с≥льського населенн¤ в прац≥ на земл≥, веде до зловживань ≥ корупц≥њ при т≥ньов≥й продаж≥ д≥л¤нок в м≥стах ≥ с≥льськ≥й м≥сцевост≥. “епер землею ман≥пулюють д≥лки в≥д влади, продаючи д≥л¤нки у м≥стах ≥ селах, а в наших умовах - власн≥сть громад¤н. јле продажа земл≥ та њњ паюванн¤ в «акарпатт≥, що в≥д≥брана насильно у колишн≥х власник≥в, породжуЇ нову проблему: хто компенсуЇ њм варт≥сть ц≥Їњ земл≥ - держава чи пайовики, чи нов≥ власники? јдже ≥ старше покол≥нн¤ ≥ нин≥шн≥ спадкоЇмц≥ ц≥Їњ власност≥ мають повне право ставити цю проблему на вир≥шенн¤ влади на п≥дстав≥ арх≥вних ≥ кадастрових документ≥в. —вав≥льне ж ставленн¤ влади до реал≥зац≥њ прав закарпатц≥в на власн≥сть ≥накше ¤к дискрим≥нац≥Їю назвати не можна. ј так що маЇмо? “отальну руйнац≥ю аграрноњ сфери Ц результат некомпетентних р≥шень, ≥гноруванн¤ специф≥ки рег≥ону, прав ≥ свобод людини. ѕозбавленн¤ права кор≥нних жител≥в - русин≥в на земельну власн≥сть на своњй ≥сторичн≥й територ≥њ, знищенн¤ аграрноњ бази, створеноњ њх трудом прот¤гом п≥встол≥тт¤, л≥кв≥дац≥¤ др≥бного, а в роки незалежноњ ”крањни - й пор≥вн¤но великого промислового виробництва, привели до повторенн¤ трагед≥њ безроб≥тт¤ 40-50-х рок≥в, але ще в б≥льшому масштаб≥.
ƒемограф≥чна ситуац≥¤. Ѕезроб≥тт¤.
Ќепр¤ме ущемленн¤ прав ≥ свобод русинськоњ сп≥льноти що усугубл¤Їтьс¤ тривалим ≥ масовим безроб≥тт¤м посилюЇтьс¤ демограф≥чною ситуац≥Їю. —ьогодн≥ на територ≥њ в 6 тис.км2 , не зайн¤тоњ л≥сами, малопридатноњ до ефективного с≥льськогосподарського виробництва, розм≥щуЇтьс¤ 1 млн. 257 тис. жител≥в, чисельн≥сть ¤ких за п≥встол≥тт¤ майже подвоњлась ≥ продовжуЇ наростати не за рахунок природного приросту, а через м≥грац≥ю з ≥нших рег≥он≥в. √устота населенн¤ на 1 км2 с≥льгоспуг≥дь набрала критичного стану Ц понад 200 чолов≥к, ≥ Ї найб≥льшою в ™вроп≥. ланов≥ вертикальн≥ структури, що заволод≥ли майном закарпатц≥в, завоз¤ть, ¤к правило й робочу силу ≥з-за меж област≥. —юди ж, до 4-х кордон≥в, особливо в м≥ста, устремл¤ютьс¤ м≥гранти з сус≥дн≥х областей та рег≥он≥в —Ќƒ в над≥њ реал≥зувати тут своњ ≥нтереси. ћ≥грац≥¤ вит≥сн¤Ї з робочих м≥сць русин≥в, ¤к≥ переважно проживають в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ≥ не можуть реал≥зувати конституц≥йне право громад¤нина ”крањни на працю. ≤з зруйнуванн¤м виробництва продукц≥њ, матер≥ально-техн≥чноњ бази, погон¤ за грошовими нагромадженн¤ми, традиц≥йну малозайн¤т≥сть населенн¤ поповнили сотн≥ тис¤ч спец≥ал≥ст≥в. Ѕезроб≥тт¤ дос¤гаЇ майже половини працездатного населенн¤. ÷ифри набули стаб≥льност≥. Ќа 746 тис.працездатних у област≥ на¤вн≥ лише 220-250 тис¤ч робочих м≥сць. ќстанн¤ цифра коливаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д сезонност≥. ¬ статистичн≥ дан≥ введено графу самозайн¤т≥сть. ≤з цифри працездатних можна в≥дн¤ти к≥льк≥сть таких, котр≥ не шукають роботи. јле стаб≥льно на сьогодн≥ вињжджають з област≥ на зароб≥тки близько 300 тис.чолов≥к. ÷≥й категор≥њ не позаздриш. ¬иконують в ≥нших державах малоквал≥ф≥ковану роботу. ѕеребуванн¤ њх в ≥ншому середовищ≥ звТ¤заною з ризиком дл¤ житт¤. „имало родин не дочекалис¤ своњх кормильц≥в. «ам≥сть - них труни. ћайже немаЇ таких зароб≥тчан, ¤к≥ б не були п≥ддан≥ пограбуванню, обману в т.ч. ≥ в ≥нших рег≥онах ”крањни. ¬ 30-т≥ роки минулого стол≥тт¤ п≥д час економ≥чноњ кризи в ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥ нал≥чувалось 60 тис¤ч безроб≥тних ≥ про це била тривогу преса багатьох крањн. “епер, коли ц¤ цифра с¤гнула майже 4-х сотень тис¤ч, про це не пов≥домл¤Ї нав≥ть обласна преса. Ѕо в нин≥шн≥х умовах Дце в пор¤дку речейФ. ј це - трагед≥¤ народу на своњй ≥сторичн≥й земл≥. ¬ той же час держава сьогодн≥ кинула людей напризвол¤ще ≥ т≥шитьс¤ виходом на р≥вень 90-х рок≥в.
“оксичний удар по Дзакарпатських сепаратистахФ
«акарпатц≥, особливо русини, знають, що таке б≥да, пошест≥, нашест¤ непри¤тел¤, гунцузство пол≥тикан≥в р≥зних режим≥в, що панували в крањ. јле ще такого цин≥зму, ¤к завезенн¤ особливо шк≥дливих токсичних в≥дход≥в Дѕрем≥ксФ маф≥озними структурами жива ≥стор≥¤ краю ще не знала. Ќа очах у влади, при спри¤нн≥ владних ос≥б, державних службовц≥в, злов≥сного ставленн¤ правових державних структур до проблеми краю!Ќе можу в≥д≥йти в≥д думки, що цей цин≥зм маЇ своњ витоки ¤к в минулому, так ≥ в нин≥шн≥х умовах. ¬арто лише згадати пророчий висл≥в ѕетра ≤ про ДнадобностьФ перенести кордони –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ за арпати, або стратег≥ю атерини ≤≤ про вих≥д ≥мпер≥њ на ƒунай. “а експанс≥он≥стськ≥ устремл≥нн¤ сх≥дних самодержц≥в вдалос¤ реал≥зувати лише ….—тал≥ну. —аме йому мали б бути вд¤чн≥ Дсв≥дом≥ украњнц≥Ф за реал≥зац≥ю соборницькоњ ≥дењ. ўодо вд¤чност≥ п≥дкарпатських русин≥в, ¤к≥ прот¤гом майже трьох стол≥ть над≥¤лис¤ на захист сильноњ слов¤нськоњ держави, то треба враховувати й г≥ркоту в≥д обману, ¤ку в≥дчули в перш≥ м≥с¤ц≥ п≥сл¤ визволенн¤ «акарпатт¤. ўе в ход≥ бойових д≥й вони були позбавлен≥ предк≥вськоњ нац≥ональност≥ з пол≥тичною метою, дл¤ обману св≥товоњ громадськост≥ щодо приЇднанн¤ до —–—–. Ќасаджуванн¤ нових пор¤дк≥в при пог≥ршенн≥ життЇвого р≥вн¤, т.зв Доперац≥¤ на вилученн¤ угорських в≥йськовополонених ≥ направленн¤ њх в тилов≥ табори та ≥н.Ф серед ¤ких були й русини. ѕ≥д≥рвали благородн≥ над≥њ закарпатц≥в. јле спрацював страх виселенн¤, про що говорили ≥ Даг≥таториФ в≥д Ќ ¬ƒ. Д¬ол¤ народуФ стала ДодностайноюФ. јле цей страх виселенн¤, що й планувалос¤ в нетр¤х тотал≥тарноњ влади, оголюЇ њњ цин≥зм тотал≥тарного режиму. …ому потр≥бн≥ були лише наша територ≥¤ ¤к плацдарм дл¤ тиску на центральноЇвропейськ≥ держави, ¤к≥ мали стати сател≥тами —–—–. ј населенн¤ ц≥Їњ територ≥њ можна й зам≥нити переселенц¤ми з ”крањни.” нин≥шн≥х умовах д≥Ї той же Дтеритор≥альний принципФ. ѕ≥дкарпатських русин≥в, ¤к≥ за¤вили про себе у нов≥й ситуац≥њ напередодн≥ розпаду —оюзу, влада не визнаЇ за таких Ддискрим≥нуючиФ њх за нац≥ональними ознаками тими ж методами ¤к≥ застосовувалис¤ царською владою –ос≥њ проти украњнського народу. ƒл¤ створенн¤ негативноњ, громадськоњ думки в ”крањн≥ про русин≥в (це 70% населенн¤ област≥) невскип≥л≥ нац≥онал≥сти нав≥сили на закарпатц≥в ¤рлик сепаратист≥в за б≥льшовицькими методами нав≥шуванн¤ ¤рлик≥в Дворог≥в народуФ. ¬они хочуть волод≥ти лише територ≥Їю (без населенн¤, ¤ке ненавид¤ть) «акарпатт¤ з його ресурсами, природною приваблив≥стю, прикордонною ≥нфраструктурою, а головне стати господар¤ми кордон≥в з 4-ма державами. –усинський рух вважаЇтьс¤ ворогом ”крањни.јле н≥ владу, н≥ так званих Дсв≥домих украњнц≥вФ не влаштовуЇ вол¤ 78% учасник≥в референдуму 1991 року про наданн¤ «акарпаттю статусу спец≥альноњ самовр¤дноњ територ≥њ в склад≥ ”крањни. –≥зниц¤ в 14 в≥дсотк≥в Ц це голоси некор≥нних жител≥в «акарпатт¤ в т.ч. й тих що проживали в «акарпатт≥ все житт¤.ќпубл≥куванн¤ матер≥ал≥в про Дѕрем≥ксФ, його захороненн¤ в ћуж≥Їв≥, ƒ≥д≥вському водоймищ≥ й по ≥нших районах засв≥дчуЇ не т≥льки безкарн≥сть злочину, але й безв≥дпов≥дальн≥сть кер≥вництва област≥, район≥в ≥ що найголовн≥ше, структуру центральноњ влади Ц аб≥нету м≥н≥стр≥в, √енпрокуратури, ¤к≥ практично про≥гнорували не т≥льки зверненн¤ постраждалих закарпатц≥в, але й дорученн¤ ѕрезидента гаранта онституц≥њ ”крањни, ¤ким потр≥бно було п≥втора роки на роздуми щоб прийн¤ти р≥шенн¤ про поверненн¤ токсичних в≥дход≥в туди зв≥дки вони завезен≥. ≤нформац≥њ про х≥д л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в злочинного контрабандного ввозу Дѕрем≥ксуФ на територ≥ю област≥, роль митноњ служби, м≥сцевого кер≥вництва, пр≥звищ ос≥б, причетних до ц≥Їњ справи, громадськ≥сть до цього часу не маЇ. як пов≥домл¤Ї тижневик 2000 в≥д 25 с≥чн¤ ≥з арх≥в≥в «акарпатського управл≥нн¤ —Ѕ” до столиц≥ забрали вс≥ матер≥али, що стосуютьс¤ одн≥Їњ транснац≥ональноњ злочинноњ групи, а в иЇв≥ в 2005 роц≥ ц≥ матер≥али зникли. ƒал≥ вже н≥куди. ” публ≥кац≥њ цього тижневика п≥д заголовком Дћаф≥¤ перетворюЇ «акарпатт¤ в могильник токсичних в≥дход≥вФ п≥дкреслюЇтьс¤, що аферу з завозом прот¤гом 7 рок≥в ≥ Дщезненн¤мФ бочок ≥з Дѕрем≥ксомФ вправ≥ можуть розц≥нювати ¤к етноцид етн≥чних угорц≥в, бо доведетьс¤ в≥дсел¤ти до 100 тис¤ч чолов≥к. јле це етноцид не т≥льки угорц≥в, але й русин≥в та ≥нших нац≥ональностей. јдже в «акарпатт≥ немаЇ села лише з жител¤ми одн≥Їњ нац≥ональност≥. ” Ѕерег≥вському район≥ проживають до 20% русинського населенн¤. ј той факт, що цей токсичний матер≥ал захоронено ≥ в ≥нших районах, становить небезпеку дл¤ населенн¤ вс≥Їњ област≥.ѕоск≥льки токсичний геноцид не Ї випадковим злочином, його судовий розгл¤д м≥г би п≥днести планку в≥дпов≥дальност≥ владних ос≥б за стан дотриманн¤ украњнського законодавства ≥ м≥жнародних правових норм. ѕеред судом повинн≥ стати вс≥ причетн≥ до ввозу Дѕрем≥ксуФ особи, незалежно в≥д службового або матер≥ального стану, ≥ понести в≥дпов≥дне покаранн¤, причому не лише за п≥дрив здоров¤ людей, але й за нанесену шкоду туристично-рекреац≥йн≥й сфер≥ «акарпатт¤, за отруЇнн¤ пр≥сноњ водойми другоњ в ÷ентральн≥й ™вроп≥ по запасам пр≥сноњ води. ќкр≥м окремих ф≥зичних ос≥б компенсац≥ю повинн≥ заплатити й держави, з ¤ких контробандою ввезено Дпреф≥ксФ. якщо варт≥сть нанесеноњ шкоди в≥д паводк≥в 1998 ≥ 2001 рок≥в оц≥нюЇтьс¤ сумою, близько двох млрд.. долар≥в, до ¤ких пр¤мо причетн≥ л≥сорозробники, то втрати здоров¤ людей в≥д токсичних в≥дход≥в не можна н≥чим вим≥р¤ти й компенсувати. ўе один нюанс: з тоњ ж публ≥кац≥њ випливаЇ що ”крањна акцентуЇ увагу крим≥нальност≥ на Дповодженн¤Ф з токсичними матер≥алами, а не встановленн¤ винуватц≥в порушник≥в закон≥в з цього питанн¤. ќкр≥м того ”крањна погодилась вз¤ти на себе вс≥ витрати по захороненню прем≥кс≥в. —л≥д розум≥ти що й компенсац≥ю завданоњ шкоди. якщо органи влади ухил¤ютьс¤ в≥д покаранн¤ винних у цьому злочин≥, то громадськ≥ орган≥зац≥њ\ мають право звернутись з позовом до судових ≥нстанц≥й з цього приводу, а також використати конституц≥йне право позову до владних структур за безд≥¤льн≥сть чи потуранн¤ злочину. ÷е одночасно буде й осудом дискрим≥нац≥њ людей за нац≥ональною ознакою, породженоњ владними органами ”крањни уже б≥льше ¤к 15 рок≥в, зн≥ме атмосферу приниженн¤ людськоњ г≥дност≥ п≥дкарпатських русин≥в. Ѕо саме вона, ц¤ атмосфера, витворена, а нерозумним ставленн¤м до проблем краю, розхитуЇ основи держави.
адри
ћ≥грац≥йн≥ процеси ≥ њх згубний характер дл¤ «акарпатт¤ п≥дсилюютьс¤ порочною кадровою пол≥тикою, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ за в≥домим злочинним Дѕланом заход≥в щодо розвТ¤занн¤ проблем украњнц≥в-русин≥вФ. ≤ хоч директор департаменту ƒержавного ком≥тету у справах нац≥ональностей та м≥грац≥њ ќ.¬ласенко пот≥шив нас ≥нформац≥Їю про те, що цей злов≥сний план Дмав тимчасовий характер ≥ виконанн¤ заход≥в передбачалось лише на пер≥од 1996-1997 рр. ≥ зн¤тий аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥з виконанн¤, практика св≥дчить про ≥нше. ѕо перше, ≥нформац≥¤ цього кињвського пана недостов≥рна, бо планом були передбачен≥ заходи не лише на вказан≥ роки, але й на терм≥ни Дпост≥йноФ, ¤к≥ сл≥д проводити можливо й ц≥ле стол≥тт¤. як, наприклад, п.10 про роз¤снювально-попереджувальну роботу з актив≥стами русинських громадських орган≥зац≥й. ¬казан≥ ≥ виконавц≥ цього пункту. ѕо друге, на практиц≥ не обовТ¤зково гласно виконувати пункти плану, ¤к≥ ≥дуть врозр≥з ≥з конституц≥йними правами ≥ свободами громад¤н ”крањни, ¤кими Ї п≥дкарпатськ≥ русини. ™ непр¤м≥ важел≥, про ¤к≥ йшла мова на зас≥данн≥ ом≥тету ќќЌ ≥ записан≥ в прийн¤тому документ≥. ¬ порушенн¤ конституц≥йного права на участь в управл≥нн≥ державними справами русин≥в Дне добираютьФ на службов≥ посади. ¬ структурах виконавчоњ влади немаЇ жодного службовц¤ - Дв≥дкритого русинаФ, бо влада не визнаЇ русинськоњ нац≥ональност≥, л≥кв≥дованоњ стал≥нським тотал≥тарним режимом ще в ход≥ бойових д≥й з метою обману св≥товоњ громадськост≥, щоб мати в≥дпов≥дну оправдуючу верс≥ю створенн¤ стратег≥чного плацдарму за арпатами в центр≥ ™вропи.ƒоб≥р кадр≥в Дза ступенем украњнськост≥Ф не Ї ориг≥нальним. ¬ рад¤нськ≥ часи першим ≥ головним принципом були Дд≥лов≥ ≥ пол≥тичн≥ ¤кост≥Ф особи, ¤ку добирали. ѕ≥д пол≥тичними ¤кост¤ми розум≥лос¤ в≥ддан≥сть ≥де¤м комун≥зму. “од≥ нав≥ть у парт≥йн≥ органи, включаючи м≥ськ≥ ≥ районн≥, в обовТ¤зковому пор¤дку мали бути обран≥ Днайв≥ддан≥ш≥Ф з числа спец≥ально направлених чи прибулих уже жител≥в краю. Ќедов≥рТ¤ до Дм≥сцевих кадр≥вФ, ¤к тод≥ говорилос¤ про кор≥нних жител≥в, було всеос¤жним. ” пам¤т≥ автора даноњ публ≥кац≥њ збер≥гаЇтьс¤ розмова з прац≥вником центрального апарату:Фя люблю «акарпатт¤. ” вас Ї чому повчитись в парт≥йн≥й робот≥, переконавс¤ на досв≥д≥ вашого району. јле Ї один нюанс. ¬ас закарпатц≥в вважають такими, що в≥чно дивл¤тьс¤ за бугор (тобто в ™вропу). ћожете працювати зверхпозитивно, але дов≥рТ¤ не будеФ.“о ж присилка в «акарпатт¤ кадр≥в р≥зних р≥вн≥в ≥ сфер, доб≥р з числа Дсв≥домих украњнц≥вФ, уже проживаючих тут, Ї не чим ≥ншим ¤к продовженн¤м компарт≥йноњ методолог≥њ минулого. « цього погл¤ду можна т≥льки посп≥вчувати першим особам влади в област≥ в проведенн≥ кадровоњ пол≥тики. ритер≥й один ≥ той же, тим б≥льше, що жител¤м краю безп≥дставно, з спец≥альною метою центром навТ¤зано ¤рлик сепаратист≥в. “а чи Ї сьогодн≥ потреба в кадрах ≥з-за меж област≥, що не знають н≥ справжнього соц≥ально-економ≥чного стану, ≥стор≥њ ≥ культури краю, ментал≥тету його жител≥в ¤кщо тут достатньо досв≥дчених кер≥вник≥в? ўе на 1984 р. ¬ област≥ працювало понад 100 тис. спец≥ал≥ст≥в ≥з середньою та вищою осв≥тою. ¬иб≥р Ї й нин≥ за нормальноњ оплати њх прац≥. ¬ажливим Ї й такий урок минулого. ¬ пер≥од перебуванн¤ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ в склад≥ „ехословак≥њ на правах автоном≥њ, за обТЇктивноњ нестач≥ управл≥нських кадр≥в, направленн¤ њх ≥з „ехословак≥њ було м≥н≥мальним. ѕро це св≥дчить ≥ перепис населенн¤ 1930 року. „ехословак≥в тут нараховувалось близько 30 тис¤ч разом з с≥мТ¤ми ≥ кор≥нним населенн¤м словацькоњ нац≥ональност≥, жител¤ми р¤ду населених пункт≥в. ≤ у рад¤нський пер≥од витримувавс¤ принцип ц≥льового направленн¤ спец≥ал≥ст≥в у Днаймолодшу область —оюзуФ. ƒо реч≥, ц¤ категор≥¤ спец≥ал≥ст≥в заслуговуЇ на вд¤чн≥сть за њх добросов≥сний труд у нашому крањ ≥ благородн≥ його результати, особливо в осв≥т≥, охорон≥ здоров¤, промисловому виробництв≥. ќднак з буд≥вництвом нових п≥дприЇмств, ф≥л≥ал≥в в 70-т≥ роки минулого стол≥тт¤ стали завозити робочу силу з ≥нших рег≥он≥в, нав≥ть слюсар≥в, шофер≥в, техроб≥тниць, а т≥ облаштовувавшись тут т¤гнули сюди ≥ своњх близьких ≥ дальн≥х родич≥в та ≥н. ¬ компарт≥њ це нав≥ть п≥дтримувалось, бо паралельно йшло Дрозбавленн¤Ф м≥сцевого населенн¤, ¤ке, ¤к вважалос¤, н≥¤к не позбавл¤лось своЇњ в≥дм≥нност≥ в≥д жител≥в ≥нших рег≥он≥в, м≥сцевоњ самосв≥домост≥ ≥ було завадою у формуванн≥ ДЇдиного рад¤нського народуФ. “епер в обстановц≥ хаосноњ м≥грац≥њ к≥льк≥сть переселенц≥в до краю с¤гаЇ уже понад 150 тис¤ч чолов≥к, зайн¤тих переважно ук сфер≥ комерц≥њ та обслуговуванн¤. ќкрем≥ з них уже дос¤гли у б≥знес≥ середнього р≥вн¤, але приховують нав≥ть своњ пр≥звища, не те щоб њх д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дала нормам прозорост≥. ≤нформац≥ю населенню про приватизац≥ю чи оренду майна, ¤к≥сть товар≥в, ц≥ни, стан природного середовища, ¤ке використовуЇтьс¤ з б≥знесовою метою, важко отримати ¤к в органах влади, так ≥ безпосередньо в≥д ф≥рм, причому незалежно в≥д того чи њх кер≥вник м≥сцевий, чи п≥дставний, чи прибулий.ѕ≥дривають дов≥р¤ до влади родичанство, сватовство, кум≥вство, партнерство по б≥знесу, використанн¤ влади дл¤ захопленн¤ майна, торговельних обТЇкт≥в. ѕрактично б≥льш≥сть з 100 м≥льйонер≥в пр¤мо або непр¤мо використали владу в своњх ц≥л¤х. ¬становленн¤ безконтрольних агресивних ц≥н в 100-300% понад витрати на життЇво необх≥дн≥ товари викликаЇ загальне незадоволенн¤ покупц≥в, особливо русинськоњ нац≥ональност≥, у ¤ких христи¤нськ≥ принципи р≥вноправност≥ ≥ соц≥альноњ справедливост≥ стали майже генетичною складовою њх ментальност≥. Ѕ≥знесмени монетарщики одержали свободу обдиранн¤ зб≥дн≥лого населенн¤ за практикою Ддикого кап≥тал≥змуФ. ¬они за безд≥¤льност≥ влади опинилис¤ поза вир≥шенн¤м соц≥альних проблем краю в соц≥альн≥й держав≥.ѕрактикою п≥дтверджено, що будь-¤ка проблема, котра навмисне своЇчасно не вир≥шуЇтьс¤ державними ≥нституц≥¤ми, набираЇ пол≥тичного характеру. Ќевизнанн¤ нац≥ональност≥ п≥дкарпатських русин≥в, невключенн¤ њњ до переписних державних документ≥в, в той час ¤к ус≥ ≥нш≥ держави, в ¤ких вони проживають, цю нац≥ональн≥сть визнають, Ї не що ≥нше ¤к дискрим≥нац≥¤ за нац≥ональною ознакою. «винуваченн¤ њх у пол≥тичному русин≥зм≥ безп≥дставне, поск≥льки онституц≥Їю проголошено право громад¤н обТЇднуватис¤ в пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ дл¤ задоволенн¤ своњх насущних ≥нтерес≥в, в т.ч. ≥ пол≥тичних. ѕоск≥льки украњнське законодавство не передбачаЇ створенн¤ парт≥й на р≥вн≥ рег≥он≥в, то захист пол≥тичних ≥нтерес≥в змушен≥ брати на себе громадськ≥ орган≥зац≥њ, ¤ких антирусини в≥д влади та конТюнктурноњ науки пост≥йно звинувачують в пол≥тичному русин≥зм≥, н≥би русини ¤к громад¤ни ”крањни не мають права дотримуватись ќсновного закону.
ћихайло Ўарга русин

–еакци¤ форума/