ЗАКАРПАТЬЕ НЕ ГАЛИЧИНА, РУСИНЫ НЕ БЕНДЕРЫ

'сепаратизм' ничто иное, как выдумка СБУ

Неделя борьбы с расизмом по закарпатски!
Хотелось бы начать высказыванием „камуфляжника ” из форума ua-reporter. Русины на деле доказали, что 'сепаратизм' ничто иное, как выдумка СБУ или сочувствующих организаций. Люди не идиоты и видят, что за 15 лет не было ни одной агрессивной акции со стороны русин. НИ ОДНОЙ. Сколько бы вы ни пытались сделать из нас сепаратистов, против фактов ничего не сделаешь. Это русин били битами за желание оставаться самими собой. За что избили писателя, за что избили Юру Филипа, единственным 'оружием' в руках которого за всю жизнь была только виолончель? Откуда столько грязи появляется на форумах, как только заходит речь о нас? В личной беседе ни один украинец никогда не имел ничего против меня, как русина, и среди моих лучших друзей масса украинцев, откуда же берётся вся эта грязь на форумах? Вы не хотели нас признавать - мы признали себя сами. Вы не захотите дать нам автономию - мы возьмём её сами. Вы начнёте пугать нас Косово и возьмётесь за оружие, чтобы убить нас? Ваш выбор стать убийцами и держать ответ перед Господом. Мы же просто хотим выжить и сохранить свою самобытность. Сепаратисты действуют по-другому. Если бы мы были сепаратистами, то взяли бы на одном из каръеров взрывчатку, загрузили бы её на грузовик и взорвали бы что-то в Камянице, чтобы ни одного ...там не осталось. Группы из двух человек, которые бы сразу легли на дно, было бы достаточно и никто бы их никогда не нашёл. Через месяца два что-то ещё - но мы так не сделали и никогда не сделаем. Это можете сделать вы, чтобы потом нас и обвинить, развязывая себе руки для чисток. Мы никогда не были сепаратистами и никогда ими не будем. Лично я рассматриваю недавние избиения русин как пробный камень, чтобы посмотреть на реакцию общественности и действовать соответствующе дальше. Наша реакция была довольно невнятной, поэтому жду дальнейших провокаций. У каждого товара есть своя цена и можно купить любой, если кто готов заплатить. Цена товара 'провокация' может оказаться высокой для самих провокаторов. Давайте проведём демократическую перепись и потом поговорим. Вам рисковать нечем, нас же всего десять тысяч - чем десять тысяч вам могут навредить? Десять тысяч русин и 40 миллионов украинцев, тем более, что многие на форумах говорят о десятках 'политических' русин. Или вы боитесь, что нас больше? Те 72 НАРОДНЫХ депутата, которые приняли решение о признании, переступили через свои страхи и проголосовали по совести (пусть я допускаю другие причины, которые помогли им принять решение по сердцу). В партии этого форума тоже много русин, которые видят отношение к нашему народу со стороны политических украинцев, и скоро они тоже переступят через свои страхи. Бояться нечего, мы уже родились и с этим придётся жить в любом случае. Всё, что мы скажем, для политических украинцев будет бредом сивой кобылы или политшизофренией, но многих ли это ещё волнует? Відповідь УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ 15.03.2007 року № 7/ЗМІ-52 за підписом першого заступника начальника СУ УМВС Ю.Ю.Мицька зокрема „Ваша заява щодо необ'єктивного проведення дослідної перевірки працівниками Ужгородського МВ, ... розглянута в Управлінні МВС України в Закарпатській області..... У зв'язку з публікацією вищевказаної статті, прокуратурою міста Ужгорода повторно вивчено відмовний матеріал за даним фактом та у зв'язку із новими обставинами, 05.03.3007 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано. Матеріали дослідної перевірки направлено начальнику Ужгородського МВ УМВС підполковнику міліції Понзелю В.Й., для організації проведення додаткової перевірки. На даний час по матеріалах проводиться дослідча перевірка ВДІМ Ужгородського МВ УМВС, за результатами якої буде прийнято обгрунтоване та законне рішення.
Про наслідки проведення дослідної перевірки Вас буде додатково повідомлено начальником Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області.
Крім цього, повідомляємо, що 23.10.2004 року СВ Ужгородського МВ УМВС області порушено кримінальну справу за фактом хуліганства та заподіяння тілесних ушкоджень громадянам Темнову М.Ю. та Пріц А.М. за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України.
Хід розслідування у кримінальній справі заслухано на оперативній нараді за участю керівництва УМВС, де дано конкретні вказівки на проведення слідчих дій та оперативно пошукових заходів, спрямованих на розкриття та розслідування даного злочину. Хід розкриття та розслідування даного злочину перебуває на постійному контролі керівництва Управління МВС України в області.”
Относительно махрового расизма против Русинов в областной прессе. Интересный ответ с Государственного комитета телевидиния и радиовещания Украины. Управление информации и свіязей с общественностью Закарпатской областной государственной администрации от 21.12.06 301-67. за подписью начальника управления В.Дрогальчука на одно из многочисленных заметаний Русинов.„...Ми живемо у вільній країні, де можливе і будь яке трактування авторського матеріалу, так само як і свобода творчості”. ... Свобода слова, вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантується Конституцією і відповідно до Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” означає право кожного громадянина вільно і незалежно поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію”

Про махровий сепаратизм ОУН – УПА і русинів Закарпаття.

Істрія засвідчує, що після приєднання Подніровської України до Росії, судьба галичан була в тій чи іншій мірі пов’язана з поляками. Навіть після того, як Польща в 1772 р. була поділена між Росією, Німеччиною та Австрією, галичани разом з поляками опинились в одній провінції Австрії. Щоб ослабити Росію та створити між нею та Німеччиною та Австро-Угорщиною санітарну зону, останні рішили відновити Королівство Польське. Цьому сприяло те, що в 1916 р. російська частина Польщі перебувала в німецькій окупації і можна було обійтись у цьому відродженні Польщі без участі Росії.
В результаті в 1916 р. поляки проголосили суверенітет Польщі і Німеччина та Австро-Угорщина передали їй свою частину польської території. Але політичні діячі та громадські діячі Галичини запропонували Австрії залишити Галицький край в складі Австрії на правах політично – державної автономії. Однак Австрія категорично відмовилась від Галичини на користь Польщі та від Буковини на користь Румунії. Тому депутати парламенту Австрії від Галичини і Буковини організували у Львові збори від представників партій, духовенства та студентів (близько 100 чоловік), на яких 19 жовтня 1918 р. було утворено Українську Національну Раду в якості представницького органу українців Галичини і Буковини. ЇЇ очолив Є.Петрушевич.
В ніч на 1 листопада 1918 р. ця Рада уповноважила себе в якості парламенту та утворила уряд під назвою Делегатура, який складався із трьох відділів: Загальний - по справам загальнодержавним, Організаційний – по справам Галичини та Організаційний - по справам Буковини. Оскільки нинішнє Закарпаття в той час було в складі Угорщини, то депутати угорського парламенту від Закарпаття, як і керівники закарпатських гілок угорських партій чи громадських організацій, участі в цих зборах по утворенню Української Національної Ради не брали. По цій же причині в Делегатурі Загального відділу по справам Закарпаття не було.
Під ранок 1.11.1918 р. львівський гарнізон “Українських січових стрільців”, який був складовою австрійського війська, захопила державні установи Львова. В той час більшість населення (70 %) Львова складали поляки, які підняли повстання і через декілька днів Делегатура та її збройні сили виїхали в Стрий, де 9 листопада 1918 р. проголосили Західноукраїнську Народну Республіку (скорочено – ЗУНР). Щоб утриматись у владі, ЗУНР і Подніпровська Україна 1 грудня 1918 р. украли договір про злуку, 4-й пункт якого написаний так: “Западноукраинская народная республика, ввиду созданных историческими обстоятельствами, особыми правовыми институциями, а также культурными и социальными отличиями особенностей жизни на своей территории и ее населения, как будущей части неделимой Украинской народной республики, получает территориальную автономию, границы которой в момент осуществления слияния обеих республик в единое государство определяет общая комиссия, полномочия которой подлежат ратификации со стороны полномочных законодательных и представительных органов обеих республик. Тогда же будут установлены и детальные условия слияния обеих держав».
Як бачимо, політичні діячі Галичини ще в ті часи вбачали політичну, культурну та соціальну відмінність українців Галичини від українців Подніпровської України. Тому приєднувались до Великої України на правах територіально – політичної автономії – із збереженням посади президента, парламенту та свого законодавства. Сьогодні їх правнуки звинувачують русинів Закарпаття в тому, що нібито русини, які майже 1000 років жили під владою Угорщини, а тому ніколи не були в складі України, не хочуть усвідомлювати себе українцями по національності. А бажання русинів, які мали суверенну республіку на чолі із президентом А.Волошиним, нині Героєм України, повернути собі статус бодай автономної республіки, розцінюють як русинський сепаратизм. Хоча саме вони і є махровими сепаратисти з давніх часів. Бо ОУН тільки оправдувала свої криваві розправи над поляками нібито боротьбою за Соборну Україну, але ніколи не хотіли в Україні бути.
Н.Хрущов, голова уряду та комуністів України, щиро вірячи ОУН, умовив Й.Сталіна застосувати проти Польщі Червону армію і таким чином в вересні 1939 р. було приєднано українську частину Галичини до України. Через місяць, 22 жовтня, відбулись вибори депутатів місцевих органів влади Галичини, які 26 – 27 жовтня на з’їзді у Львові одностайно прийняли рішення про приєднання до України та звернення до Радянського Союзу і Радянської України про позитивне вирішення віковічного прагнення українців Галичини повернутись до України. Але вже через два тижні ОУН начала відстріл цих депутатів, яких прийшлось цілодобово охороняти органам НКВД.
Дещо подібне 26 листопада 1944 р. відбулось в Карпатській Україні, яка по Конституції федеративної Чехословаччини чехів, словаків і русинів в той час називалась Підкарпатська Русь. Делегати Народних комітетів Карпатської України – Підкарпатської Русі, тобто органів її місцевої влади, прийняли Маніфест про вихід із Чехословаччини та приєднання своєї суверенної республіки під назвою Закарпатська Україна до Радянської України.
З тих пір русини Закарпаття урочисто відмічають цю дату щорічно, а в Галичині лунають голоси, що день приєднання Галичини до України є чорним днем в її історії. Депутати Галичини, які 26 – 27 жовтня 1939 р. прийняли рішення за приєднання Галичини до України, ховались від ОУН – УПА, а сьогодні навіть їх діти бояться в цьому признатись. В той же час кожен із делегатів з’їзду Народних комітетів, на якому було прийнято Маніфест про приєднання Закарпатської України до Радянської України, не боявся і не ховався навіть від тих загонів ОУН – УПА, які втікали від переслідувань і відсиджувались в Закарпатті. Бо керівництво ОУН - УПА вважало Закарпаття неукраїнською територією, яку Сталін незаконно відірвав від Чехословаччини. Якщо Закарпатська обласна рада своїм рішенням надала всім делегатам з’їзду, які прийняли згаданий Маніфест, пільги із власного бюджету аналогічні пільгам учасникам бойових дій, то в Галичині такі пільги дають воякам УПА.
Історія засвідчує, що автохтонні русини Закарпаття, які успадковують свою національність русин (рутен, руснак, руський) з часів Кирила і Мефодія, є більшими патріотами України, ніж галичани, які свій історично успадкований сепаратизм щодо України голослівно ліплять русинам Закарпаття. Але сьогодні цей політичний камуфляж розгаданий і навіть Народні депутати з трибуни Верховної Ради уже не вживають слів “Західна Україна”. Замість них вони вживають “Галичина” та “Закарпаття”, бо намагання звести до спільного знаменника менталітет і інтереси українців Галичани та менталітет і інтереси русинів Закарпаття неодмінно приведе до фіаско. Бо це намагання подібне до намагання змішати в одному стакані воду із олією.
Старше покоління закарпатців пам’ятає, що саме по вказівці Гітлера герої ОУН – УПА 14 березня 1939 р. хотіли захопити владу в автономній республіці Підкарпатська Русь, фізично ліквідувати її прем’єр-міністра А.Волошина, та проголосити на чужій для них русинській національній території Карпатську Україну фашистського взірця. Русини ще з часів горбачовської перебудови вимагали офіційного визнання давно всім світом визнаної, в тому числі Україною, русинської нації та русинської національної меншини. Замість відповіді – план заходів, який має діти доти, поки не буде ліквідовано русинську націю. Два рази обласна Рада зверталась до вищих посадових осіб України та Верховної Ради визнати русинську націю. Два рази делегація русинських лідерів була на прийомі у Президента України Л.Кучми, але була прийнята тільки його радником з національних справ. Невже це в ОУН – УПА і є сепаратизмом? Русинського сепаратизму немає, бо жоден лідер чи русин за всі роки суверенної України не притягнуті за це бодай до адміністративної відповідальності. В той же час в газетах, що видаються в Галичині, друкуються пропозиції про відновлення ЗУНР і вихід із малоросійської України, які потім дискутуються на їх шпальтах. Якщо вже це не сепаратизм, а лише висока свідомість та патріотизм галичан, то про сепаратизм законослухняних русинів не може бути й мови. То в чому ж причина не сусідських взаємовідносин активістів української Галичини з активістами русинського Закарпаття, яким навіть клеять ярлик малосвідомих?
На моє переконання причина в тому, що русини Закарпаття не хочуть бути українцями по національності та визнавати Львів своїм П’Ємонтом. Доводи деяких псевдонауковців, що “русин” похідне від “Руси Київської”, не витримує критики. Бо за їх логікою ідентифікації національності, не тільки “русин”, але й “руські ” та “білоруси” теж мають усвідомити себе українцями по національності як за походженням їх назви від слова “Русь”, та за тисячолітнім проживанням в одній країні. Тобто, спочатку треба довеести руським та білорусам, що вони українці по національності, а потім вже беріться за русинів Закарпаття. А якщо серйозно, то назва “Київська Русь” придумана істориками менше як 200 років тому на заміну назві “Земля Русская”. Щоб зручніше було писати про життя-буття на Землі Руській за часів, коли її столицею був Новгород, Київ, а потім Москва. Ось чому появились назви Русь Новгородська, Русь Київська і Русь Московська, - так історикам простіше було писати історію Руської Землі, розділивши її на три частини. Завдяки В.Леніну та М.Грушевському, в 20-х роках ХХ ст. Руська Земля, яка вже звалась Росією, розпалась на три держави – Росію, Україну і Білорусію. Як не мудруй, але русини нині Закарпатської області та Східної Словаччини до цих процесів східної групи слов’ян зовсім непричетні. Тому навішувати їм ярлики звинувачень чи ордени заслуг за ці процеси по виникненню на сході Карпат нових слов’янських країн чи національностей є абсурдом.
Петро Годьмаш, адвокат.
21 березня 2007 року.
Все о Закарпатье / Закарпатський рейтинг / Форум/ Другие материалы и новости (Архив)/ / Закарпатский областной референдум 1991 года об автономном статусе Закарпатья / / 10 лет начала системного уничтожения русинов / / Фоторепортаж 28 квітня 2006 року з магазину "Кобзар" на презентації нової книжки перекладів Івана Петровція/ Фоторепортаж 18 грудня 2005 року з церемонії вручення "Русской премии" в Ужгородській міській бібліотеці/ / Фоторепортаж з презентації книги Антонія Годинки "Час гурше, ги вода" 25 листопада 2005 року / Фоторепортаж 26 листопада 2005 року з вечора в русинському домі в Ужгороді присвяченого Лучкаю/ Петро Годьмаш. Книга ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ и Украина / Русинський поет Василь Матола
The best slavic literary

Михайло Белень - Авторський сайт живого класика закарпатського мистецтва