людина сама визнає‚ до якої національності вона належить‚ і це записано в законі, це має бути зафіксовано і під час перепису.

людина сама визнає‚ якої вона національності‚ і це записано в законі, це має бути зафіксовано і під час перепису.

«Мільйон закарпатських українців”, – громогласно вещает одно из наших областных изданий. „Перепис 2001 року проводився за найдемократичнішою з усіх можливих форм. Не було визначено переліку національностей, і кожен міг записуватися як хотів. Хоч марсіанином! Після десяти років пропаганди русинства мільйон закарпатців записалися українцями і тільки десять тисяч русинами.”
После такой туповатой лапши хотелось бы „спеціяльно” для малочисленной галицкой общины Закарпатья, которая до сих пор в лесу и только пишет (а не читает и анализирует, в отличие от подкарпатских русинов), повториться, а именно вернуться к „ПЛАНЕ МЕРОПРИЯТИЙ по решению проблем украинцев русинов» , в частности к пункту 3, где говорится: «….на живую традицию давнего самоназвания "русин", что может повлиять на результаты такого опрашивания и дальнейшую политическую интерпретацию его следствий (проведенное в Восточной Словакии подобное опрашивание дало так называемые "законные основания" для признания русинов Словакии отдельной нацией)», а также к пункту 10 того же документа: «... Осуществить предупредительно-розъяснительную работу…». Так что относительно демократичности я бы на вашем месте тихо сопел в две дырочки… И особенно относительно «престарілих осіб»! Закарпатец от деда-прадеда, который живет и работает в Закарпатье, обозначив себя русином, рискует в течение двух-трех недель оказаться безработным. Ведь «План…» до сих пор не отменен и только пенсионеры могут открыто говорить то, что они думают!
Обучение во Львове «оставило глубокий след» у некоторых, но мы подобное уже переживали. При правлении в Закарпатье Венгрии было модным пристать к сильному и говорить только на венгерском, а простолюдинов считали быдлом, при СССР модно было изъясняться на русском, сейчас модно – на украинском. Но о таких великий Шевченко говорил:
„Німець каже:
Ви моголи.
– Моголи, моголи...”
Кто-то кому-то диагноз хочет выставить, очень логично. Но однозначно надо начинать с себя. Нереализованные амбиции, какое-то похабное порнографическое графоманство...
Чтобы расставить точки над «і», проанализируем еще один преинтереснейший документ – стенограмму «ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ ТРЕТЄ Сесійний зал Верховної Ради України. 10 липня 2001 року.». И тогда многое станет на свои места. Представим некоторые выдержки из выступлений!
Депутаты, оказывается, как в воду глядели.
Вот нардеп Попеску: «І друга проблема — стосовно русинів. Русини самі себе визначають русинами, але потім їх включають у рядок — “українці‚ в тому числі русини”. Я вважаю, що ці проблеми потрібно вирішити для того, щоб у нас не було подвійного стандарту.
Голова Державного комітету статистики Олександр Григорович Осауленко: Це питання надзвичайно довго і детально опрацьовувалося під час підготовки до перепису населення, відбулося широке обговорення питання про визначення етнічної номенклатури, підходів до її вивчення. При цьому в обговоренні брали участь представники ряду громадських об’єднань, національних меншин, у тому числі і Русинське товариство імені Кирила і Мефодія, Організація карпатських русинів та інші громадські організації, які об’єднують русинів Закарпаття.
У результаті підготовлено перелік національностей та мов, який буде обліковуватися під час перепису населення. Цей документ зараз має офіційний статус, він підготовлений Академією наук, відповідними інститутами, пройшов детальне обговорення в усіх зацікавлених організаціях, у тому числі і в Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Передбачається, що під час перепису етнічна ознака буде заноситися в переписний лист у порядку самовизначення. Таким чином, якщо людина вважає себе русином, то в переписному листі буде зроблений відповідний запис.
Інша справа, як це буде розглядатися вже під час обробки результатів перепису населення. Зараз планується, що всі субетнічні групи будуть віднесені до складу основних національностей, як це і передбачається в міжнародній практиці, хоча це питання може надалі обговорюватися.
Ніколаєнко С.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Як бути з сотнями тисяч, якщо не мільйонами, працездатного населення, які сьогодні вже за межами України? Частина з них просто поздавали квартири, частина покидали будинки. Як ми їх врахуємо і як ми готуємося до цього?
Осауленко О.Г. Що стосується нелегалів. Це дійсно дуже непроста проблема. Хоча вона не є специфічною проблемою лише України. Подібні проблеми тією чи іншою мірою існують і в інших країнах, перш за все в країнах СНД. Тому світова практика напрацювала підходи до перепису такої категорії населення. Скажімо, якщо в сім’ї є людина, яка виїхала за межі місця проживання для роботи, то дані про неї будуть записані зі слів членів сім’ї, якщо вони здатні дати повну інформацію про цю особу. Якщо, скажімо, виїхала вся сім’я, то дані можуть бути взяті або в житлово-експлуатаційній конторі, або в керівництва управління цього будинку, якщо вони є‚ і так далі. При цьому для цієї роботи будуть залучатися співробітники органів внутрішніх справ, органів соціального забезпечення, громадських організацій. Є спеціальна інструкція з цього приводу, є підходи, які дозволяють врахувати це населення.
Облік нелегалів. Я вже відповідав частково на це запитання, ще раз повторюся. Проблема складна, але міжнародна переписна практика (а ця проблема існує не тільки в Україні, а і в інших країнах) напрацювала певні підходи, які з тією чи іншою мірою надійності дозволяють переписати цей контингент населення, який зараз знаходиться за межами України. Я про це вже говорив. Є спеціальні інструкції, я готовий вас з ними особисто ознайомити. Ми залучаємо до цього не тільки органи внутрішніх справ, але й органи соціального забезпечення — усіх, хто може мати ту чи іншу дотичну, а якщо можна‚ то і пряму інформацію про населення. Дані про населення будуть збиратися зі слів членів їх сімей, якщо вони здатні дати ці відповіді. Якщо ні, то дані будуть братися в житлово-експлуатаційних конторах, домоуправліннях і так далі. Є механізм, він не ідеальний‚ але він повинен спрацювати.
Головне джерело отримання інформації про таких людей у зв’язку з тим, що їх не буде фізично під час перепису‚ — відповіді членів домогосподарств, членів родин, у яких вони проживають, але на даний момент відсутні. Це дозволяється законом про перепис. Ми приходимо в сім’ю, член якої нелегально чи легально перебуває за кордоном, і зі слів членів сім’ї формуємо ці дані. Якщо члени сім’ї можуть відповісти, вони повинні відповісти згідно із законом. А якщо вони не мають повної інформації, то ми звертаємося до тих органів, які оформляли цей виїзд‚ — до органів внутрішніх справ, візового контролю і так далі — і беремо звідти відповідну інформацію.
Друге запитання. “Чи буде під час проведення перепису проводитися моніторинг щодо національностей та рівня володіння державною мовою громадянами України?” Обов’язково буде. У другому пункті, де йдеться про мову, запитується: “Чи вільно ви володієте українською мовою?”. І кожний громадянин буде зобов’язаний відповісти. Там три питання. Друге з них стосується якраз державної мови. І громадянин повинен буде відповісти: “Так” чи “Ні”. І тоді ми будемо знати, скільки людей вільно володіє, а скільки ні і так далі.
Що стосується міграції як у межах країни, так і за межі країни, то це знову-таки визначається на підставі даних органів внутрішніх справ, листів прибуття-вибуття населення. Є блок запитань від Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин‚ підписаних Чубаровим Рефатом Абдурахмановичем — першим заступником голови Комітету, а також відповідне запитання від Карпова Олександра Миколайовича — керівника фракції Народно-демократичної партії. Запитання такі. “Чи враховані пропозиції громадських об’єднань національних меншин України до переліку основних національностей для розробки даних про етнічний склад населення під час проведення перепису?”
Друге запитання. “Якою мірою під час проведення перепису 2001 року будуть враховані наявність і чисельність у складі національностей України окремих субетносів?” Третє запитання. “Як буде сформульоване питання про мови? Чи дозволить таке формулювання повністю окреслити стан та проблеми, пов’язані з функціонуванням державної мови і мов національних меншин у різних сферах життя суспільства?” І запитання від фракції Народно-демократичної партії. “Яким чином буде визначатися національність громадян, якщо в паспорті громадянина України відсутня графа “національність”?
Я вже частково відповідав на ці запитання. Вони надзвичайно принципові і, дійсно, пов’язані між собою, тому я, якщо можна, відповім на них одразу, одним блоком. Перш за все статтею 7 Закону України про Всеукраїнський перепис населення визначені основні методологічні, організаційні принципи перепису. І визначені вони відповідно до існуючої міжнародної практики: в ході перепису населення записи в переписних листах робляться виключно (я повторюю) зі слів опитуваних. Таке правило поширюється і на запитання стосовно етнічної приналежності та мовних ознак.
Тобто під час опитування гарантується повне самовизначення населення щодо відповідей на ці запитання. При цьому дані фіксуються без їх документального підтвердження. Так прийнято в усіх країнах світу. За часів СРСР у нас перепис населення проводився так само. Потрібно також зауважити, що запитання, про які йдеться, відповідно до переписних стандартів вважаються надзвичайно делікатними, і опитування по них повинно проводитися з особливою коректністю і, можна сказати, акуратністю.
Я вже сказав, що було проведено широке обговорення питання про визначення етнічної номенклатури, підходів до її вивчення під час Всеукраїнського перепису, яке тривало протягом декількох років. При цьому ми врахували по можливості пропозиції всіх зацікавлених сторін, у тому числі цілого ряду громадських об’єднань національних меншин України. В результаті цього обговорення сформувалась остаточна версія переліку національних мов, які будуть використовуватися під час перепису. Ці документи та відповідні коментарі до їх розробки, використання під час перепису були підготовлені Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського Національної академії наук.
Ці документи були спеціально обговорені на науково-практичній конференції, яка відбулася за результатами пробного перепису у вересні 1997 року. Після опрацювання у березні 1999 року вони були направлені для висловлення зауважень і пропозицій на адресу органів влади, наукових установ, громадських організацій, до компетенції яких належать вказані питання, зокрема у відповідний комітет Верховної Ради, в Міністерство культури і мистецтв, Держкомітет у справах національностей і міграції, Інститут держави і права, Всеукраїнське товариство “Просвіта”, Всеукраїнське громадське об’єднання захисту конституційних прав і свобод громадян та інші. Було знову-таки організовано широке обговорення на місцях із залученням представників місцевих органів управління, регіональних наукових закладів та громадських організацій.
Незважаючи на це, Кабінет Міністрів у березні 2000 року доручив Національній академії наук створити спеціальну комісію з провідних вчених для додаткового розгляду вказаних питань, тому що все-таки висловлювали якесь незадоволення, надходили скарги в основному від громадських організацій, субетнічних меншин. Комісія оцінила остаточну версію переліку національних мов як такий, що відповідає національним інтересам України та нормам міжнародного права, а також прийнятій в Україні класифікації етнічних спільнот і мов. Ці документи у червні минулого року були розглянуті і схвалені на засіданні Міжвідомчої комісії сприяння проведенню Всеукраїнського перепису населення.
Що стосується формулювання запитання про мовні ознаки, то, на нашу думку, редакція цього запитання у вигляді, передбаченому в переписному листі, зразок якого вам розданий, шановні народні депутати, у сполученні з іншими запитаннями програми перепису дозволить достатньою мірою вивчити проблеми, пов’язані з функціонуванням державної мови і мов національних меншин у різних сферах життя суспільства.
Перепис населення проводиться добровільно, людина сама відповідає на ті запитання, які їй задають. І ніяким чином це не перевіряється. Є різні категорії населення. Є постійно проживаючі, тобто наявне населення. І з ними ведеться нормальна розмова (у них запитують‚ у яких вони родинних стосунках, скільки в них дітей, де вони працюють) для того, щоб створити уяву в цілому про загальні масові процеси в державі.
На засіданні Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин 14 березня 2001 року за участю представників виконавчої влади і наукових установ були розглянуті деякі питання, пов’язані з проведенням Всеукраїнського перепису. Найбільші дискусії розгорнулися довкола переліку основних національностей для розробки даних про етнічний склад населення України при проведенні перепису 2001 року. Під час обговорення членами нашого комітету висловлювались окремі побажання та вимоги щодо внесення певних змін до цього переліку.
Але при цьому хочу зазначити, що це засідання проводилося більше за ініціативою комітету і, на превеликий жаль, одразу після засідання основні документи, в тому числі і цей перелік національностей, були затверджені відповідними науковими та виконавчими установами.
Я хотів би сказати й закликати і робочу групу Національної академії наук України, і Держкомстат знову повернутися до цього переліку національностей з метою уточнення‚ бо є певні перекручення назв національностей.
Що стосується зауваження, яке зробив Рефат Абдурахманович Чубаров, то ми цілком з ним згодні‚ і найближчим часом це буде враховано, ми це виправимо. Пропозиція Івана Васильовича Попеску стосовно парламентського контролю за ходом перепису є дуже слушною. Ми цілком згодні, що має бути встановлений якийсь парламентський контроль у межах законодавчого поля за ходом перепису, щоб у нас не було ні сумнівів, ні непотрібних розмов на цю тему. Слід тільки знайти відповідний механізм щодо цього.
На что, по нашему мнению, следует обратить внимание при ознакомлении с этим фрагментом стенограммы?
Во-первых, слово «нелегал» упоминается 7 раз, слово «русин» 10 раз, «національність» 19 раз. А ведь минимально триста тысяч подкарпатских русинов были за пределами области в период проведения переписной кампании 2001 года!!!
Второй момент. «План мероприятий» принят в 1996 году, а перепись проводилась в 2001 году. Сам план не отменен до сих пор.
Третье. Те же учреждения, которые давали рекомендации относительно внесения в перечень языков и национальностей тех же русинов, значатся и… главными исполнителями в «Плане мероприятий…»
Четвертое. Традиционный админресурс оказался ключевым моментом в избирательных кампаниях, которые проводились в Закарпатье. В канун переписи 2001 года один из руководителей райадминистрации в разговоре о предстоящем событии с нескрываемой бравадой сказал: «Проблем не будет! Русинов не будет!» Иначе как нарушением прав русинов, Конституции, законодательства по национальной политике Украины такую атмосферу трудно назвать. А если учесть, что в преддверии переписной кампании активистами русинских организаций в Закарпатье самостоятельно было собрано 107 тысяч подписей людей, которые идентифицировали себя как русины, то комментарии излишни. Подписные листы могут быть представлены хоть завтра в любую судебную инстанцию!
И напоследок о результатах переписи в Словакии, точнее об их динамике. По данным переписи населения, проведенной в Словакии в 2001 году, в стране было зарегистрировано 24000 русинов, что гораздо больше, чем те 17000 человек, которые были зарегистрированы при переписи населения 10 лет тому назад. В 2002 году при переписи населения в Польше было зафиксировано 6000 представителей лемков (так называют русинов на местном диалекте).
Официально установленная численность русинов не производит такого уж большого впечатления, однако общая тенденция роста кажется благоприятной для них: начав с малого, число представителей этой народности продолжает расти.

Реакция форума/